Ревматизм: симптоми, діагностика, лікування

Ревматизм — запалення сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі.

Розвиток ревматизму тісно пов’язаний з попередньою гострою або хронічною носоглотковою інфекцією, викликаною стрептококом, прямим або опосередкованим ушкоджувальним впливом його компонентів і токсинів на організм з розвитком імунного запалення.

За вибіркове ураження клапанів серця і міокарда з розвитком імунного асептичного запалення відповідальні протистрептококкові антитіла, які перехресно реагують з тканинами серця (молекулярна маскування).

Важливу роль відводять генетичним факторам, що підтверджується більш частою захворюваністю дітей з родин, у яких хтось із батьків страждає ревматизмом.

Симптоми ревматизму

Ревматизм характеризується різноманіттям проявів і варіабельністю течії. Як правило, він виникає в шкільному віці, рідше у дошкільнят і практично не зустрічається у дітей віком до 3 років.

У типових випадках перші ознаки ревматизму у вигляді лихоманки, ознак інтоксикації (стомлюваність, слабкість, головний біль), болів у суглобах та інших проявів захворювання виявляються через 2-3 тижні після ангіни або фарингіту.

Одним з найбільш ранніх ознак ревматизму є болі в суглобах, які виявляються у 60-100% хворих (ревматоїдний артрит).

Ревматоїдному артриту властивий гострий початок, з великих або середніх суглобів (частіше колінних, гомілковостопних, ліктьових), швидкий зворотний розвиток процесу.

Ознаки ураження серця визначаються в 70-85 % випадків. Скарги серцевого характеру (болі в області серця, серцебиття, задишка) відзначаються при виражених серцевих порушеннях.

Найчастіше, особливо на початку захворювання, спостерігаються різноманітні астенічні прояви (млявість, нездужання, підвищена стомлюваність).

До більш рідких симптомів ревматизму відноситься аннулярна сип і ревматичні вузлики.

Аннулярна сип (кільцеподібна еритема) — блідо-рожеві неяскраві висипання у вигляді тонкого кільцьовидного обідка, не підносяться над поверхнею шкіри і зникають при натисканні. Висип виявляється у 7-10% хворих на ревматизм переважно на піку захворювання і зазвичай носить нестійкий характер.

Підшкірні ревматоїдні вузлики — округлі, щільні, малорухомі, безболісні, поодинокі чи множинні утворення з локалізацією в області великих і середніх суглобів, остистих відростків хребців, в сухожиллях. В даний час зустрічаються рідко, переважно при важкій формі ревматизму, зберігаючись від декількох днів до 1-2 місяців.

Болі в животі, ураження легень, нирок, печінки та інших органів при ревматизмі в даний час зустрічається вкрай рідко, в основному при важкій його течії.

Лікування ревматизму має бути по можливості раннім.

В активній фазі ревматизму лікування проводиться в умовах лікарні, якщо цього не можна зробити, хворий повинен дотримуватися постільного режиму в домашніх умовах. Руховий режим розширюється в міру стихання ревматичного процесу або зменшення недостатності кровообігу. Зазвичай на це йде близько 2 тижнів.

Їжа повинна бути різноманітною, багатою повноцінними білками (не менше 1 г/кг маси тіла на день).

З лікарських засобів у лікуванні ревматизму використовуються:

  • антибіотики (переважно пеніцилінового ряду);
  • нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, напроксен та ін);
  • глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон та ін);
  • імунодепресанти.
  • гамма-глобуліни (стимулюють специфічні захисні сили організму).

Поєднання препаратів і включення в курс лікування інших лікарських засобів залежить від ступеня тяжкості захворювання і залучення в процес тих чи інших органів. При стійкому запаленні суглобів застосовують внутрішньосуглобове введення препаратів.

Крім ліків, як правило використовуються і фізіотерапевтичні методи лікування ревматизму. Вони є невід’ємною частиною комплексної терапії, а також представляють собою основний засіб медичної реабілітації.